

Коли Майкл Ч'єза вирішив піти у відставку, це було більше, ніж просто завершення успішної кар'єри в MMA; це було усвідомлене рішення, вплинене внутрішньою зміною у світогляді. Ч'єза, який нещодавно оголосив про завершення кар'єри на UFC в Сіетлі, був на успішній серії з чотирьох перемог. Проте під час останнього поєдинку проти Корта МакГі він відчув безпрецедентні відчуття стриманості в октагоні — страх травми та поразки — відхід від його звичної стратегії. Ця нова нерішучість здалася йому дивною, доки він не знайшов розраду в спільних переживаннях з іншим бійцем, Дастіном Пуар'є, який також відчував зміни в своєму змагальному дусі після поразки від Макса Холловея, яка закінчила його кар'єру. Ч'єза, помітивши цю зміну в собі, відчув, що це був сигнал, що його шлях у боротьбі наближається до кінця. Вихід Ч'єзи зі спорту став свідченням його рішення залишити спорт на своїх умовах. На відміну від інших, хто залишає через поразки чи спад, відхід Ч'єзи відбувся після переможного прощального бою проти Ніко Прайса, на тлі захоплених шанувальників у його рідній арені. Завершення кар'єри без серйозних фізичних проблем і після успішної кар'єри дозволило йому завершити блискучу кар'єру з гідністю і без значних жалів. Історія Майкла Ч'єзи виділяється, оскільки він з гідністю визнав, коли настав час перейти до іншого етапу життя. Його кар'єра, позначена великою пошаною від UFC і рівноправців, також виокремлюється чітким усвідомленням власного 'я' — цінною, але рідкісною рисою серед спортсменів, які часто борються з відходом від змагань. Ч'єза прийняв колись невловимий страх і визначив його як знак готовності до нового етапу життя, подалі від октагону, залишивши спадщину, яка виходить за межі його досягнень у клітці.