

ДАККА, Бангладеш — Тарік Рахман розпочав свою каденцію як новий Прем’єр-міністр Бангладеш після рішучої перемоги на виборах, яку його партія, Бангладеська націоналістична партія (БНП), здобула минулого тижня. Ці вибори, що мають визначальне значення для формування політичної траєкторії Бангладеш після потрясінь 2024 року, створили основу для оновленого управління під керівництвом Рахмана. Рахман, спадкоємець політичних вождів—його мати була колишньою прем’єр-міністеркою Халеда Зія, а його батько, покійний президент Зіаур Рахман—повертається, щоб очолити націю як її перший чоловік-прем’єр-міністр за понад три десятиліття. На церемонії інавгурації, веденій церемоніальним президентом Бангладеш Мохаммедом Шахабуддіном, Рахман разом з десятками урядовців урочисто пообіцяв зміцнити демократичні принципи і сприяти економічному відродженню Південно-Азійської нації з населенням 170 мільйонів. Успіх БНП на виборах дав їм 212 місць у парламенті з 350 членів, що встановило їх як домінуючу силу. Навпаки, ісламська коаліція під керівництвом Джамаат-е-Ісламі отримала 77 місць, створивши значний опозиційний блок. У країні, де парламентські місця включають прямі вибори для 300 депутатів, решта 50 пропорційно розподіляються серед жінок-кандидаток від переможних партій. Повернення Рахмана до політики сталося після 17-річного вигнання в Лондоні, його повернення на батьківщину співпало з часом, щоб встигнути оплакати нещодавню смерть матері. Під пильним наглядом тимчасової адміністрації на чолі з нобелівським лауреатом Мухаммедом Юнусом вибори відбулися з мінімальними порушеннями і були здебільшого схвалені міжнародними спостерігачами. Важливо відзначити відсутність у виборчій боротьбі партії «Авамі Ліга», очолюваної колишньою прем'єр-міністеркою Шейх Хасіною. Дискваліфіковані через революційні події 2024 року і наступні судові накази, виключення партії Хасіни стало значним зрушенням у виборчому ландшафті. З свого притулку в Індії, куди Шейх Хасіна переїхала після потрясінь 2024 року, вона розкритикувала результат виборів як перекошений та безчесний щодо спадщини її партії. Її звинувачення у порушеннях прав людини під час повстання призвели до суперечливого смертельного вироку— вердикт Хасіна зневажила як ляльководство з боку суду. Як Бангладеш переходить під керівництво Рахмана, його адміністрація стикається з викликом довести свою відданість інклюзивному управлінню, поєднуючи це з опозицією, що залишається впливовою. Глобально всі очі звернені до того, як п’ятирічний план Рахмана формуватиме соціально-політичну канву Бангладеш.