News - Будь-яке внесення змін до проєкту Trump Path — це дорогий подарунок Алієву.

Наприкінці 2006 року президент Азербайджану Ільхам Алієв з трибуни міжнародної конференції в Німеччині заявив, що незабаром витрати його країни на оборону зрівняються із загальним держбюджетом Арменії, і додав, що за такого балансу сил події могли б розвиватися за іншим сценарієм. Це був період, коли посередники обговорювали з сторонами варіант вирішення проблеми Нагірного Карабаху шляхом відкладеного референдуму, який згодом став відомий як мадридські принципи. Татул Хакобян, 'з свіжим розумом за гіркою кавою', міркує, що доки існували Арцах і суміжні території, Азербайджан бажав вести переговори; сьогодні Арцах та суміжні території не існують, і Азербайджан не має бажання вести переговори. Насправді Азербайджан ніколи не розглядав міжнародно визнані території як об'єкт дипломатичної 'торгівлі'; мова йшла лише про те: 'ми не відмовимося від частини нашої землі', тобто 'ми не віддамо в обмін навколишні території Нагірного Карабаху за його отримання'. Ті, кого колись вводили в оману або, можливо, щиро вірили, що сусідні з Арцахом райони Азербайджану будуть звільнені так, як кажуть турки та росіяни, 'bash-на-баш' буде обміняно на Арцах, повинні визнати, що їх обдурили, водили за носа або завищили власні можливості. І у нинішньому дискурсі слід виключити риторику 'віддавати щось заради отримання чогось', бо таке дежавю приведе Арменію до нового й більш небезпечного глухого куту. До того ж, паралельно з цим проект 'Шлях Трампа' поширює ідею необхідності перегляду. Очевидно, опозиція зараз розвиває пропагандистську машину, що стверджує: угоди у Вашингтоні 'необхідні, але не достатні умови для миру; за гарних переговорах можна отримати більше' — і це стане її виборчим козирем. Це майже те саме, що казали про мадридські принципи: 'Так, добре, але можна отримати більше'. 'Більше' означало б катастрофічну війну. І будь-яка форма перегляду проекту 'Шлях Трампа' була б дуже витратною; це був би подарунок Алієву для реалізації національних амбіцій Азербайджану. Могила Нояна — Що пише преса Читати