Цьому майбутньому присвячений і проект Уряду Республіки Вірменія «Перехрестя миру». Метою проекту є не тільки відкриття автомобільних шляхів, залізниць та інших транспортних сполучень між Вірменією та Азербайджаном, але й забезпечення сполучення між Вірменією, Азербайджаном, Туреччиною та всім регіоном, а також створення можливостей для проходження трубопроводів і кабелів і, зрештою, створюють можливості для контактів між людьми, що є ключовим і критичним фактором для встановлення миру. Про це заявив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян під час виступу на 79-й сесії Генасамблеї ООН у четвер у Нью-Йорку. Пашинян, зокрема, додав: «Ключовим фактором для миру і розвитку також є те, що все це відбуватиметься з належною повагою до суверенітету, юрисдикції, територіальної цілісності країн, на основі принципів рівності та взаємності, і Ми готові відкрити наші транспортні комунікації як з Азербайджаном, так і з іншими нашими сусідами і партнерами, і ми готові зробити це вже сьогодні. До речі, «Перехрестя Миру» може стати частиною «Середнього коридору», забезпечивши більшу швидкість і ефективність проходження ним вантажів. Республіка Вірменія готова повністю забезпечити безпеку проходження вантажів, транспортних засобів і людей по своїй території. Це наше бажання; наше зобов'язання, і ми можемо це зробити. До речі, всі ті заяви про те, що Вірменія десь, в якомусь документі домовилася про те, що треті сили будуть забезпечувати безпеку комунікацій на її території, є просто спотворенням реальності. Зобов'язання Вірменії чіткі: гарантувати безпеку вантажів, транспортних засобів і людей на своїй території, і ми це гарантуємо. Шановний президенте, пані та панове! Сьогодні я не хочу надсилати жодних негативних, тривожних чи песимістичних повідомлень не тому, що їх не існує, а тому, що вірменське прислів’я говорить: «Давайте говорити позитивне, щоб бути добре», тобто коли ви говорите позитивне, хороші речі стають реальністю. Можливо, в Азербайджані, Туреччині, Ірані, Грузії та інших країнах світу існує подібна приказка, і всі вони вважають її своєю. Але «Давайте говорити позитивне, щоб нам було добре» — це не пусті слова. Звичайно, потрібно наполегливо працювати і іноді приймати важкі рішення. У своїй промові я виклав усі обставини, які дають мені підстави говорити позитивно, бути добре перед цією шановною аудиторією. І якщо ми покладаємося на ці обставини, відбуватимуться хороші речі, ініціюючи процес зменшення обставин, які породжують негатив».