Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Nature Cities, лише невелику частину з 10 000 міст у світі можна вважати містами в межах 15 хвилин ходьби. Дослідники використовували відкриті дані, щоб обчислити середню відстань, яку люди мають пройти або проїхати на велосипеді, щоб отримати доступ до основних послуг, зокрема супермаркетів, шкіл, лікарень і парків, і підрахували частку жителів, які мають усе необхідне під рукою. Дослідники відібрали 54 міста для детального дослідження та виявили, що європейські міста середнього розміру, а саме Цюріх, Мілан, Копенгаген і Дублін, були найдоступнішими, де понад 95% жителів досягали ключових місць обслуговування протягом 15 хвилин. У нижній частині цього рейтингу знаходяться великі міста Північної Америки, а саме Сан-Антоніо, Даллас, Атланта та Детройт, які сильно залежать від автомобілів. У менших містах тарифи вищі, але дослідники виявили, що в деяких великих мегаполісах, зокрема в Берліні та Парижі, понад 90% мешканців можуть дістатися до потрібного сервісу за 15 хвилин ходьби. Автори дослідження розробили алгоритм, щоб визначити, наскільки ці міста мають змінитися, щоб стати більш доступними. У результаті вони виявили, що Атланті потрібно буде перемістити 80% своїх об’єктів, щоб досягти рівномірного розподілу на мешканців, тоді як Парижу потрібно буде перенести лише 10% своїх об’єктів. Але дослідники попереджають, що зробити місто більш доступним недостатньо, щоб відучити мешканців від приватних автомобілів. Нідерланди можуть похвалитися однією з найкращих велосипедних інфраструктур у Європі, але мають більше автомобілів на душу населення, ніж такі сільські країни, як Ірландія та Угорщина. У Цюріху, де 71% жителів проголосували за пропозицію побудувати 50 км велосипедної інфраструктури до 2020 року, місцеві жителі давно скаржилися на відсутність велодоріжок і небезпеку для велосипедистів.