Минуло шостий місяць після того, як збройні сили Азербайджану атакували та захопили територію Нагірного Карабаху. Про це заявив вірменський опозиційний депутат Левон Кочарян під час виступу на 148-й асамблеї Міжпарламентського союзу в Женеві (Швейцарія). Левон Кочарян, який також є сином другого президента Вірменії Роберта Кочаряна, додав: «Справді, 19 вересня 2023 року, після майже 10-місячної блокади, яка спричинила масовий голод, злидні, хвороби та смерть, а тепер перед лицем неминучого знищення, понад 120 000 вірмен, практично все населення, були змушені залишити свій батьківщини всього за кілька днів. Я з великим занепокоєнням і болем спостерігав за подіями у своєму рідному місці з Вірменії, оскільки мої дитячі спогади про те, як я ховався протягом днів і тижнів від азербайджанських повітряних бомбардувань на початку 1990-х років, були оживлені. Народ Нагірного Карабаху має давній і глибокий зв’язок зі своєю батьківщиною, історичні свідчення про що сягають століть. Покоління жили, працювали та будували своє життя в цьому регіоні, створюючи багату культурну спадщину, яка пов’язує їх із землею. Незважаючи на виклики, народ Нагірного Карабаху залишається рішучим у своїй рішучості повернутися на батьківщину, визначити своє політичне майбутнє та здійснювати своє власне демократичне самоврядування. Відповідно до статей Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, вірмени Нагірного Карабаху мають абсолютне право повернутися на батьківщину. 17 листопада минулого року Міжнародний суд постановив, що Азербайджан повинен «забезпечити» вірменам Нагірного Карабаху можливість повернутися «безпечно, безперешкодно та швидко». 12 березня Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка закликає щодо того, щоб Азербайджан «по-справжньому брав участь у всебічному та прозорому діалозі з карабаськими вірменами, щоб забезпечити повагу до їхніх прав і гарантувати їхню безпеку, включаючи їхнє право повернутися до своїх домівок і жити в них гідно та безпечно під міжнародною присутністю». Досягнення міцного миру в регіоні залишається недосяжним, коли народ Нагірного Карабаху насильно вигнаний зі своєї батьківщини, а Вірменії нав’язано примусове поняття «миру». Сприяння поверненню народу Нагірного Карабаху на батьківщину під міжнародним захистом і гарантіями має важливе значення для сприяння тривалому миру та стабільності в регіоні, і це поняття має бути включено до мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном. Дійсно, визнання та захист права на повернення є не лише питанням справедливості та прав людини, але й важливим для сприяння миру, стабільності та примирення в регіоні. Це вимагає узгоджених зусиль міжнародної спільноти для дотримання принципів міжнародного права та забезпечення гідності та прав усіх осіб, які постраждали від конфлікту».