Попередня газета Республіки Вірменія (РА) пише: Згідно з офіційним повідомленням, посол Росії у Вірменії Сергій Копиркін був запрошений до МЗС, де йому вручили заяву протесту. Йдеться про програму "Ляльки спадкоємця престолу Туті: [прем'єр-міністр Вірменії] Нікол Пашинян, носій поганих новин про катастрофу" російського Першого каналу [телебачення]. У МЗС офіційно зазначили, що "в програмі на адресу високопосадовців Республіки Вірменія пролунали образливі та абсолютно неприйнятні висловлювання". Така реакція цілком зрозуміла; за таких обставин зазвичай до МЗС запрошують посла відповідної країни та вручають відповідну «ноту протесту», що й було зроблено. Ігнорувати було б незрозуміло. З іншого боку, зрозуміле обурення багатьох наших співвітчизників, за словами яких під час згаданої передачі образили не лише «вище керівництво РА», а й взагалі вірменський народ, говорячи про Вірменію та вірмен. в такому тоні неприпустимо. Тож, повторимося, неминучою і природною була певна реакція на згадану програму, насамперед, з боку державних інституцій. Але є й інша сторона проблеми, яку іноді не помічають. Річ у тім, що факти треба розглядати в загальному та причинно-наслідковому зв’язку. Коли ти йдеш, в тому числі й показово, на ворожнечу з Росією, коли той самий КК [т. Члени правлячої у Вірменії Партії громадянського договору публічно ображають різних посадовців РФ [(Російська Федерація)], чого ви можете очікувати? Тобто потрібно бути готовим до інших неприємностей, пов’язаних із відносинами з Росією, мільйонами наших співвітчизників у цій країні, вивезенням чи «реекспортом» [вірменських] товарів на російський ринок. Тому, поряд із заслуженим засмученням, не завадить трохи подумати, ще й зрозуміти, що все в житті взаємне.