Правовий статус російських миротворців у Нагірному Карабасі ґрунтувався виключно на заяві від листопада 2020 року. Ніякого статусу миротворця не виникало, заявив президент Росії Володимир Путін під час пленарного засідання дискусійного клубу «Валдай». «Після відомих подій і розпаду СРСР ми знаємо, що виник етнічний конфлікт, почалися сутички між вірменами та азербайджанцями, вони почалися в Сумгаїті, потім перекинулися на Карабах. Це призвело до того, що Вірменія, не Карабах, а Вірменія взяла під свій контроль Карабах і сім прилеглих районів... Сім регіонів Азербайджану. Це, на мій погляд, майже 20% території Азербайджану. Все це тривало багато десятиліть. Треба сказати, і не відкрию тут жодного секрету, за останні 15 років ми багато разів пропонували нашим вірменським друзям піти на компроміс: повернути Азербайджану п’ять районів навколо Карабаху, залишити два собі і таким чином зберегти територіальні зв'язок між Вірменією і Карабахом. Але наші карабаські друзі раз у раз казали нам: «Ні, це створить для нас певні загрози». Ми, у свою чергу, сказали їм, що Азербайджан росте, економіка розвивається, це нафтогазовидобувна країна, тут більше 10 мільйонів людей, давайте порівняємо потенціал... Поки є така можливість, нам потрібно знайти цей компроміс. Зі свого боку ми виконаємо це рішення в рамках Ради Безпеки ООН, гарантуємо безпеку цього природного Лачинського коридору між Вірменією і Карабахом, гарантуємо безпеку вірменам, які проживають на цій території. Але ні, нам сказали: «Ні, ми не можемо на це погодитися», і що поробиш: «Будемо боротися». У 2020 році врешті-решт дійшло до збройних зіткнень. Тоді я також пропонував це нашим друзям і колегам. До речі, президент Алієв, мабуть, не образиться на мене, але в якийсь момент була досягнута домовленість, що азербайджанські війська зупиняться. Чесно кажучи, я думав, що проблема вирішена. Я дзвоню в Єреван і раптом чую: «Ні, нехай покинуть ту незначну частину Карабаху, куди дійшли азербайджанські війська»... Я кажу, ну що поробиш, знову та ж фраза: «Будемо воювати». Ну, слухайте, зараз за кілька днів вони підуть в тил до ваших укріплень в районі Агдама і все закінчиться. Ти розумієш? Так. І що ти будеш робити? Ми будемо боротися. В ПОРЯДКУ… Ну все вийшло так, як вийшло. Зрештою, ми все ж таки домовилися з Азербайджаном, що після виходу на лінію Шуші і самого Шуші бойові дії будуть припинені. У листопаді 2020 року було підписано відповідну заяву про призупинення бойових дій та введення наших миротворців. І ось наступний дуже важливий момент: виключно на цій заяві базувався правовий статус наших миротворців. Жодного статусу миротворця так і не виникло. Не скажу чому. Азербайджан вважав, що це не потрібно, але підписувати без Азербайджану було безглуздо. Тому, повторюю, весь статус миротворців будувався виключно на цій заяві. А права миротворців полягали лише у контролі за дотриманням режиму припинення вогню. всі. Інших прав миротворці там не мали. Цей важкий стан тривав деякий час», – зазначив він.