Міжнародне співтовариство не вживало активних заходів для перешкоджання політиці Азербайджану щодо Нагірного Карабаху, заявив міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян на зустрічі з главами дипломатичних місій, акредитованих у Вірменії, і представниками міжнародних організацій у понеділок. Міністр Мірзоян представив ситуацію, що склалася внаслідок постійної антивірменської політики Азербайджану щодо народу Нагірного Карабаху, зокрема, масштабної військової атаки, розпочатої 19 вересня. Міністр нагадав, що дії Азербайджану супроводжувалися обстрілами мирного населення та інфраструктури, що призвело до сотень жертв і поранених. Він додав, що агресії Азербайджану передувало незаконне блокування понад дев'ять місяців Лачинського коридору, єдиної дороги, що з'єднує Нагірний Карабах з Вірменією та всім світом. Арарат Мірзоян підкреслив, що постійні попередження вірменської сторони про те, що Азербайджан планує піддати Нагірний Карабах етнічній чистці шляхом навмисних дій, не призвели до ефективних кроків міжнародної спільноти щодо перешкоджання політиці Баку. Міністр закордонних справ підкреслив, що населення Нагірного Карабаху, понад 100 тисяч вірмен, були вимушено переселені, бачачи загрозу існуванню для себе та членів своїх сімей, включаючи дітей, жінок і людей похилого віку. Говорячи про вчорашній приїзд місії ООН до Нагірного Карабаху, міністр підкреслив, що він є запізнілим і, на жаль, єдиним результатом цієї місії може стати реєстрація етнічної чистки вірменського населення Нагірного Карабаху. Посилаючись на готовність надати підтримку з боку різних країн і міжнародних організацій на цьому етапі для подолання гуманітарних проблем, Арарат Мірзоян висловив подяку за надану термінову підтримку. Віце-прем'єр-міністр РА, координатор Гуманітарного центру Тигран Хачатрян представив учасникам зустрічі кроки уряду РА, спрямовані на виявлення та вирішення першочергових проблем понад 100 тис. вірмен, вимушено переселених з Нагірного Карабаху. Він також розповів про програми державної допомоги, розроблені на основі оцінки нагальних потреб, наголосивши паралельно з ними на належному виконанні комплексних робіт з оцінки потреб, у тому числі у співпраці з міжнародними партнерами, що дозволить розробити цільові довгострокові програми допомоги.